1917-1921
років пропонуємо книжкову виставку « Данило Терпило ( Зелений ) – отаман
Дніпровської повстанської дивізії ».
Данило
Терпило ( отаман Зелений ) – найкрупніший козацький воєначальник ХХ століття.
Десятки років радянської влади у нашу свідомість вбивали інформацію про
комсомольців з Київського Подолу, які загинули в Трипіллі від рук «
озвірілих куркулів – бандитів » на чолі
з отаманом Зеленим. Молодята,
зареєструвавши шлюб, клали квіти до пам’ятника тим, хто вбивав їхніх
прадідів, ґвалтував їхніх бабусь, палив їхнє село. Сподіваємось, що в
результаті декомунізації в Україні
подібні традиції відімруть. Московські загарбники і їхні лакузи-українці нищили
всіх тих, хто мав якесь відношення до повстанців Київщини. З великого роду
Терпил вдалося вижити під час комуністичних репресій лише трьом ( ! )
чоловікам. От і Левко Лук’яненко розповідав 30 травня 2017 року на зустрічі в
Республіканському товаристві «Знання », як у тридцятих роках у його рідному
селі на Чернігівщині арештовували всіх колишніх партизанів Зеленого та інших отаманів.
Тільки зараз на Обухівщині вголос, без
страху заговорили про подвиг земляків у боротьбі проти російських окупантів та
їхніх немилосердних найманців. У грудні минулого року в Обухові урочисто
відзначили 130-річчя свого земляка - Данила Ільковича Терпила ( отамана
Зеленого). Через 265 років по Переяслівській раді 15 липня 1919 року отаман Зелений організував
у Переяславі віче, на якому він урочисто у присутності священиків, місцевих
жителів і свого війська скасував Переяславську угоду 1654 року про «
возз’єднання » з Росією: геть Москву з її комуною і чрезвичайками! Ганьба з
Богданового чола була змита. А до того був історичний вхід чотирьох
полків селянського війська Зеленого до Києва 14 грудня 1918 року – за 5 днів до
вступу до Києва Січових стрільців Євгена Коновальця та інших підрозділів
Директорії. Українське
село вливалося в Золотоверхий Київ – свою столицю, - згадував командир
Гордієнківського кінного полку Всеволод Петрів. – Українська мова перестала бути
в ту хвилину контрреволюційною »… Восени
1919 року отаман Зелений розбурхав повстання проти Денікіна, ненависть до якого
була ще лютіша, ніж до червоних. Зелений
не раз казав козакам: « Ворожа куля мене не візьме! ». Отаман не помилився –
його взяла « своя » куля… ( існує така версія його смерті ). У нашій
книжковій виставці Вас можуть зацікавити наступні видання: по-перше, надзвичайно цікавий історичний нарис
Романа Коваля « Отаман Зелений » (
Вінниця, 2008); по-друге,
роман Андрія Кокотюхи « Справа отамана Зеленого. Українські хронічки 1919 року
» ( Харків, 2014 ); по-третє,
спогади Ісаака Мазепи « Україна в огні й
бурі революції. 1917-1921 » ( Дніпропетровськ,
2001).
Немає коментарів:
Дописати коментар